Що може загрожувати колишнім медійникам, які почали співпрацю з ворогом проти України

Фото – sich-pravo.org

Час від часу на тимчасово окупованих територіях України з’являються колаборанти з-поміж колишніх журналістів. Наприклад, у Маріуполі група колишніх медійників пішла на співпрацю з ворогом і почала працювати над створенням кремлівського дезінформаційного рупора “Новий Маріуполь”. Юристи ІМІ вирішили розібратися, що може “світити” таким колаборантам згідно з українським законодавством. 

Стаття 111 Кримінального кодексу України (“Державна зрада”) передбачає відповідальність за “…діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду… інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України...”. У цій ситуації це ч. 2 ст. 111 КК, зважаючи на запровадження воєнного стану.

Інформаційна безпека України не вичерпується захистом інформації з обмеженим доступом, а охоплює також і відсутність “маніпулювання суспільною свідомістю” (див., наприклад, коментар до КК Стаття 111. Державна зрада від М. Хавронюка).

Крім того, ч. 6 ст. 111-1 КК (“Колабораційна діяльність”) передбачає відповідальність за таке діяння, як “…здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах…”.

З огляду на те що Єдиний державний реєстр судових рішень наразі недоступний, немає змоги оцінити практичне застосування цих норм КК в судовій практиці.

Відмінності між цими двома складами кримінальних правопорушень вбачаються в такому:

Склад кримінального правопорушення в статті “Державна зрада” сформульовано, зокрема, як підривну діяльність проти України в частині інформаційної безпеки. Тоді як “колабораційна діяльність” сфокусована на підтримці держави-агресора та її структур. Умовно кажучи, у першому випадку це може бути упереджене подання інформації проти держави Україна, її органів влади з порушенням професійних стандартів журналістики (обов’язків ЗМІ щодо об’єктивного подання інформації, її перевірки, відсутності коментарів журналіста / ЗМІ в новинах тощо. П. 2 ч. 3 ст. 26 ЗУ “Про пресу”, п. “в” ч. 1 ст. 59 ЗУ “Про телерадіомовлення”). В другому випадку – також упередженість, порушення професійних стандартів, але вже на користь рф та її структур і проксі.  Також у другому випадку необхідно доводити факт співпраці підозрюваного з державою-агресором.

У разі скерування інформаційних матеріалів на експертизу рекомендується не суто лінгвістична, а психолого-лінгвістична експертиза, оскільки здебільшого для лінгвістичного аналізу тексту зі ЗМІ не потрібні спеціальні знання.