Навчання студентів та "сарафанне радіо": як релоковані луганські медіа шукають кадри
15 квітня координаторка Медійної ініціативи за права людини Ольга Решетилова написала “пост відчаю”: “У Медійної ініціативи за права людини немає комунікаційного менеджера, журналіста-розслідувача і проєкт-менеджера. І ми не знаємо, де їх взяти. Рекрутингові платформи, баба-бабі, оголошення, особисті повідомлення – нічого не допомагає. Дефіцит кадрів і репутація організації, де треба дуже сильно працювати, загнали нас у глухий кут. А роботу треба робити вже”.
Вона залишила контакти, за якими можуть звертатись охочі долучитися до команди її організації.
А кількома тижнями раніше головна редакторка LIGA.net Юлія Банкова повідомила, що близько 15% людей їхньої компанії вже долучилися до війська.
“Лише в редакції це вісім журналістів і редакторів. Дуже цінні. Безмежно вдячна кожному з вас, хлопці, але мені особисто і компанії загалом шалено бракує вашої професійності. Почуваюся трохи безпорадною, бо черги з таких самих сміливих і відданих роботі не спостерігаю”, – написала Юлія і додала перелік вакансій та контакти для кандидатів.
Якщо такі пости відчаю пишуть керівники загальноукраїнських медіа та організацій, то що ж із кадрами в регіональних медіа? Представниця ІМІ в Луганській області розпитала головних редакторів трьох релокованих видань – “Трибун”, “Сєвєродонецьк онлайн” та “Реальна газета”, – чи вистачає їм кадрів та чи задоволені тими, хто долучається до їхніх команд у воєнний час.
“Трибун”
Редакція релокованого з Рубіжного онлайн-видання “Трибун” наразі повністю укомплектована, але пошук нових кадрів, які розуміються на тематиці сходу та поділяють цінності видання, стає дедалі важчим, говорить головний редактор Олексій Артюх.
“Як на мене, найскладніше зараз знайти гарного новинаря. Один із пріоритетних напрямів “Трибун” – робота зі студентами. Кожного року до нас на практику приходять більш ніж десять молодих спеціалістів. Тих, хто добре себе зарекомендував, редакція запрошує на стажування з подальшим працевлаштуванням. Зараз половина нашої команди – це чинні або колишні студенти СНУ ім. В. Даля”, – розповідає Олексій Артюх.
Проблема з працевлаштуванням студентів у тому, що вони мають певні теоретичні знання, але не мають досвіду.
“Найскладніше в перші місяці, коли людина обирає напрям роботи та вибудовує комунікацію в команді. А далі вже питання часу та мотивації”, – зазначає головред.
За словами Олексія Артюха, “Трибун” дає студентам можливість самим визначатися, чим вони хочуть займатися в редакції. “Це допомагає їм розкриватись і поступово ставати спеціалістами. До прикладу, саме студенти створили нам сторінку в TikTok і його розвивають. Зараз там уже 15,5 тисяч підписників”, – говорить Олексій.
“Сєвєродонецьк онлайн”
Як і “Трибун”, “Сєвєродонецьк онлайн” зараз теж не відчуває дефіциту кадрів, проте ще кілька місяців тому він був. “Та й розвиток медіа вимагає постійного оновлення, тож невдовзі, думаю, шукатимемо далі”, – зауважує головна редакторка Яна Мостова.
Загалом же, говорить вона, не вистачає журналістів та есемемників, а також людей, які роблять відеоконтент.
“Якщо журналістів ще якось можна знайти, то, наприклад, був випадок, коли на посаду есемемника було одне резюме. Складність полягає в регіональній специфіці, бо доводиться вже не прив’язуватися тільки до луганчан, чого ми прагнули від початку. А людину поза контекстом треба трохи навчати. Але поки нам вдавалося знайти людей, яких не треба вчити з нуля”, – згадує Яна Мостова.
Вона каже: завжди хотіла, щоб команда поповнювалася досвідченими фахівцями, бажано – з Луганщини. Втім, ринок медіа диктує свої умови.
“Я не знаю жодного з колег-луганчан, хто був би без роботи. Або йдеться про вищий цінник, який регіональні редакції з окупованих міст не завжди можуть собі дозволити”, – додає Яна Мостова.
Вона вже починає поділяти думку, що можна навчати студентів чи людей з малим досвідом. Звісно, це потребує часу. “Регіональні редакції дуже часто складаються з кількох людей, які й так навантажені, а тоді їм ще доведеться брати роль учителя. У мене було кілька таких спроб, не можу сказати, що то вдалий досвід. У колег теж не дуже простий шлях у цьому напрямі. Не вистачає базових навичок, знання стандартів, багато помилок, часто це люди з інших регіонів – відсутнє розуміння контексту”, – пояснює головна редакторка “Сєвєродонецьк онлайн”.
За словами Яни Мостової, поки можна маневрувати – шукати досвідчених, але не відкидати й шлях навчання початківців. “Бо зараз тенденція не тільки в регіональних медіа, а й у всеукраїнських, що людей бракує і доводиться вчити”, – додала Яна.
“Реальна газета”
Головний редактор “Реальної газети” Андрій Дихтяренко задоволений тим, який зараз вигляд має склад редакції. Вони збільшили кількість журналістів, а випусковою редакторкою долучилася до медіа досвідчена луганська журналістка Яна Осадча.
“Ми збільшили кількість новинарів, і в нас завдяки цьому виріс трафік на сайті. За останній рік ми також з новими людьми зробили канал у TikTok. Зараз це наш головний канал зв'язку з окупованими територіями. Як показує статистика, туди заходять найбільше саме з окупованих міст. У нас хороші тексти. На сайті виходять розслідування. Я задоволений”, – говорить Андрій Дихтяренко.
За його словами, він жодного разу не користувався зовнішніми каналами з пошуку або хантингу співробітників. Зазвичай це люди, яких йому радили або яких він сам запросив. Зараз у редакції працює 13 людей.
“Тому що в нас досить специфічне медіа. Воно ґрунтується на вивченні ситуації на окупованих територіях. Тобто я маю бути впевнений, що ця людина, по-перше, в темі, по-друге, вміє працювати, враховуючи всі протоколи безпеки й так далі”, – додає головред “Реальної газети”. Зараз у “Реальній газеті” працюють як люди, які не є вихідцями з окупованих територій, так і ті, хто жив там до окупації.
Варто додати, що всі ці три медіа потрапили на мапу рекомендованих регіональних медіа. Попри те що редакції працюють коштом грантів, з якими трапляються перебої, жодне з видань роботу не припиняло, а постійно шукає нові форми комунікації з аудиторією.
Валентина Троян, регіональна представниця ІМІ в Луганській області
Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID “Медійна програма в Україні”, який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО “Інститут масової інформації” та необов’язково відображає думку USAID, уряду США та Internews.
Help us be even more cool!
