|
Оксана Синицька
5 років тому, в розпал "помаранчевої революції", на телеканалі "1+1" звільнилися семеро журналістів в знак незгоди з редакційною політикою. Тепер ця історія якось призабулася. Тому варто мабуть нагадати, що ніхто з них так і не повернувся на "Плюси", дехто навіть пішов з професії. І в цьому є своя логіка: адже, якби вони тоді залишилися, то сьогодні їм можливо знову довелося б писати заяви на звільнення. Бо за цю п'ятирічну свобода слова, яку можна було вважати чи не єдиним беззаперчним досягненням Майдану, немовби шагренева шкіра щодень якось непомітно скорочувалася і скорчувалася. Чи готовий хтось сьогодні напередодні президентських виборів, можливо не менш важливих ніж вибори 2004-го, повторити крок тих сімох сміливців? Звичайно, тоді до певної міри було простіше зробити вибір. Все видавалося таким очевидним - ось злочинна влада, ось опозиція. Хороші хлопці, погані хлопці. А нині маємо кризу, валютні кредити, страх втратити роботу, і вибори без вибору. Так принаймні виглядає. Але давайте згадаємо: революція на Кубі починалася з семи гвинтівок і купки відчайдухів. Які вірили, що насправді вибір є завжди. |