Рекомендації щодо прозорості регіональних медіа

Фото – pabu.com.ua

Інститут масової інформації проаналізував понад 200 регіональних онлайн-медіа на предмет прозорості. Медіа аналізувалися за такими параметрами: 

• контактні дані (адреса електронної пошти, номер телефону, поштова адреса); 
• відомості про головного редактора чи іншого керівника;
• інформація про особу, яка володіє медіа / редакцією;
• наявність редакційної політики. 

Контакти. Можливість зв’язатися з редакцією є корисною як для неї, так і для аудиторії: повідомити нову інформацію чи про помилку, пропозицію співпраці та інше. Контакти містять у собі кілька елементів, почнемо з поштової адреси. Чимало медіа, в яких вона була вказана на сайтах, приховали її після повномасштабного вторгнення. Але редакції, розташовані не в прифронтових районах, навряд чи стануть першочерговою ціллю росіян. Елегантний спосіб розв'язання проблеми розкриття поштової адреси – це завести абонентську скриньку на Укрпошті: фактичне місце розташування офісу не розкривається, проте створюється канал зв’язку з редакцією, яким можна буде принаймні офіційно надіслати документи.  

Телефон: мобільний – це зручно, але якщо є побоювання, що його можуть відстежити, то на сайті можна оприлюднити номер стаціонарного офісного телефону. 

Електронна пошта. Розміщення її на сайті не створює ризиків розкриття місцерозташування. Проте чомусь окремі новинні сайти не спромоглись оприлюднити в себе навіть електронки. Деякі медіа також розміщують не адресу електронки, а форму зворотного зв’язку, вбудовану в сторінку сайту: заповнивши її, можна надіслати повідомлення. Але надсилання повідомлення через таку форму не залишає надсилачу якихось доказів того, що це зроблено. У людини навіть немає перед очима тексту, надісланого в повідомленні, але часто конкретні формулювання мають значення, а шукати їх виникає потреба через певний час після надсилання. Не в кожного ж феноменальна пам’ять. Тому розміщення на сайті такої форми зворотного зв’язку не можна вважати засобом зв’язку, дружнім до осіб, які намагаються зв’язатися з редакцією. Адреса електронної пошти явно краще. 

Керівник редакції / головред. Особа головреда навіть без оприлюднення на сайті зазвичай відома у вузьких колах впливових людей регіону, де працює медіа. Тому оприлюднення імені керівника на сайті лише додає йому довіри в очах аудиторії: не писатиме ж нісенітниць видання, керівник якого дорожить своєю репутацією. Таке оприлюднення не створює й ризиків подання позовів проти головного редактора, оскільки він є лише посадовою особою редакції. Натомість Постанова Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 (п. 12) – роз’яснення для суддів – як на відповідачів у справах про спростування інформації вказує на автора матеріалу та “власника вебсайту”, а не на головреда.

Особа, що володіє медіа / редакцією. Сказане вище про відповідачів у справах про спростування інформації могло б лякати й не сприяти оприлюдненню “власника” медіа, але потрібно враховувати таке. У багатьох редакціях сайт не оформлений, тобто не перебуває в них на балансі, а доменне ім’я для нього може бути оформлене на сторонню особу. З іншого боку, для забезпечення прозорості й вибудовування довіри важливо показати конкретну фізичну особу, яка володіє медіа / редакцією за фактом. Тобто зазначити кінцевого бенефіціара, оскільки найменування юридичної особи, через яку той володіє медіа / редакцією, мало що говорить для пересічного читача / глядача. Проте в разі подання позову до суду потрібно зазначати не бенефіціара, а безпосереднього володільця, яким зазвичай є юридична особа. Тому ми рекомендуємо вказувати на сайті саме ім’я фізичної особи – кінцевого бенефіціара, який контролює медіа / редакцію. Аудиторія більше довірятиме виданню, якщо знатиме, що за ним не стоїть одіозний олігарх.

Редакційна політика. Частина 2 статті 35 Закону України “Про медіа” передбачає, що “(с)уб’єкти у сфері лінійних медіа зобов’язані затвердити та оприлюднити на своєму вебсайті (за наявності) редакційний статут, що містить вимоги до створення та поширення інформації, розроблені відповідно до вимог законодавства та стандартів журналістики”. Лінійними медіа є, зокрема, онлайн-медіа, які періодично публікують новини та/або аналітику. Йдеться саме про наявність у редакції та оприлюднення для загалу редакційної політики медіа. Ця норма стосується всіх онлайн-медіа незалежно від того, чи пройшли вони добровільну реєстрацію за новим законом. Варто пам’ятати, що редакційна політика – це не опис тематичної спрямованості чи цільової аудиторії медіа, а опис того, в який спосіб редакція досягає збалансованості, відокремлення фактів від коментарів, здійснює перевірку інформації та реалізує інші професійні стандарти журналістики під час створення своїх матеріалів.

*Інститут масової інформації спільно з ГО “Детектор медіа” готує Мапу якісних медіа України, в межах якої було здійснене оцінювання прозорості онлайн-медіа з усіх регіонів України.